Таисия Повалий

Я в очі дивлюсь твої сумні,
В них не печаль, не гнів —
Зневіра в те, що любов моя жива.
Ти, ти обережним бути хтів,
Боявся почуттів,
Мені ж несила було їх приховать.
Хай небеса це чують знов,
Я доведу, що може любов.
Я здолаю гострі терни і вогонь,
Щоб бути там, де він, торкатись уст його.
Я здолаю, що б там далі не було,
Наперекір, назло всім сумнівам його,
Йтиму без надії навіть крізь вогонь.
Ні, я не злякаюсь гроз і злив,
Ні поговорів злих,
Ані ночей безкраїх мук і самоти.
Все перетерплю, лише поклич,
Хоч раз поклич, колись —
Я не зречусь мети буть там завжди, де ти.
Хай небеса це чують знов,
Я доведу, що може любов.
Я здолаю гострі терни і вогонь,
Щоб бути там, де він, торкатись уст його.
Я здолаю, що б там далі не було,
Наперекір, назло всім сумнівам його,
Йтиму без надії навіть крізь вогонь.