Таисия Повалий

Місто спить, згасли вогні,
Разом гуляли з тобою всю ніч ми.
Згадка прощання, перші признання.
Де тепер вони?
Ми гадали, зустрічі ждали,
Та пройшли ті дні.
Ти сказав: "І в час біди
Дружби такої ніхто не зітре з землі".
Довга розлука, віддалі мука,
Ти в душі завжди.
Даль побореш, все покинеш,
Прийдеш знов сюди.
Відгукнись! Де ти в цей час?
Знаю, ти згадував в горі мене не раз.
Весняні ночі стали коротші,
Тільки не для нас.
Все промине, в даль полине,
Наш любимий вальс.
Наш любимий вальс.