Таисия Повалий

Злетіло слів прощальних листя,
Сухі троянди пелюстки.
За мене ти колись молився,
За мене ставив ти свічки.
Сьогодні в чорну ніч безкрилу
Поринув, кинувши: “Прощай”
Я не тримала тебе милий,
Бувай — мене не забувай.
Забувай, забувай,
Не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай”
Назад не повертай.
Самотньо перший час без тебе,
Порожньо на серці було.
І навіть я молила небо,
Щоб сум про тебе відвело.
Та доктор Час лікує рани,
Хоч доля нас нещадно б’є,
І несподівано, нежданно
Забула я ім’я твоє.
Забувай, забувай,
Не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай”
Назад не повертай.
Краще б я тебе забула,
Краще б змили все дощі.
Хто не згадує минуле,
Тому легко на душі.
Хто не згадує минуле,
Той не знає про печаль.
Краще б я тебе забула,
Та не можу я, на жаль.
Забувай, забувай,
Не дзвони, не шукай,
Після слова “прощай”
Назад не повертай.