Таисия Повалий

Я зустріну тебе,
Коли вранішнє сонце,
Коли чиста роса,
Мов кришталь на долонці.
Я зустріну тебе
І весну подарую,
А тоді навесні і любов неземную.
А моя любов наче озеро,
Чистая і глибокая.
А моя любов наче вітер з гір,
На вершину зве на високую.
А моя любов наче ластівка,
Вільная і нестримная,
В височінь летить аж до сонечка,
А за нею в слід лину я.
Де кохання живе,
Де ховається щастя,
Де шукати його
Нам про те не дізнатись.
Все що буде в житті,
То є воленька Божа.
Треба долею йти,
Зупинятись не можеш.