Виктор Павлик

До чужого саду закотилась
Моя доля перстенем, заколисала
Моє серце пісня чарівна
І вона прийшла, мов з небес зійшла,
І мені сказала:
"До чужого саду закотилась
Твоя доля перстенем
Та вона не знала,
Що когось любов’ю зігріла,
Та не в добрий час
Закохала нас, розцвіла й зів’яла".
У чужому саду квітка моя
Розцвіла, то була радість
Та радість недовго була.
Я тепер у тім саду
Свою долю не знайду, знаю.
Приспів:
Знаю, винна не вона,
Знаю, а любов не зна
Того, що в серці моєму
Навіки одна.
Знаю, винна не вона,
Знаю, всесвіт поміж нас
І серце плаче, як плаче
Самотня струна.
Серце заплаче, як плаче
Самотня струна.
До чужого саду закотилась
Моя доля перстенем, заколисала
Моє серце пісня чарівна
І вона прийшла, мов з небес зійшла,
І мій спокій вкрала.
У чужому саду квітка моя
Розцвіла, то була радість
Та радість недовго була.
Я тепер у тім саду
Свою долю не знайду, знаю.
Приспів (2)