Виктор Павлик

іще два тижні і запалає
пожежа сонця в жовтіму небі
я погляд твій кожен день шукаю
твій літній погляд очей зелених
ні обіцянок, ні пробачень
все ствлося само собою
слова набули нових значень
ми ж не змінилися з тобою
я в перший раз не чекаю осінь
бо з нею в літо не повернутись
і вітер грає твоїм волоссям
а я не можу і доторкнутись
припев 2 раза
проигр.-мод.
хоча б на мить, хоча б на хвилину
скояти час понестися к небу
моя біда і твоя провина
що наше щастя ростало в небі
припев 2 раза.