Таисия Повалий

До тебе прилетіла голубка сизокрила - та не я.
Про щастя говорила, крилами небо вкрила - та не я.
А я на жаль не сміла, тобі сказати: «милий, я твоя.»
Крізь посмішку щасливу дивилася сміливо - та не я.
А я не знала, того не знала.
Як буде, так і буде – все одно.
А я кохала, і вишивала
Сльозами мрії долі полотно.
Тебе шукала всюди. Казали добрі люди: «Він не твій».
Я відповідь почула в тій пісні, що забула: «Він не твій».
Але вона розлюбить, вона тебе погубить - зрозумій.
Твоя душа заплаче – моя душа пробачить, милий мій.
(х2)
А я не знала, того не знала.
Як буде, так і буде – все одно.
А я кохала, і вишивала
Сльозами мрії долі полотно.