Ілля Найда

Вона була як весна,
Що коханням жила,
Ніби сонце, зігрівала
Все навколо - собою.
Як ромашка цвіла,
Як дитина мала,
Так тулилась, до всього,
Що манило красою.

Приспів:
Жаль не знала вона,
Що любові нема.
Що немає кохання,
В твоїм серці тане жаль.
А ти зрадив її,
полюбив би і тоді,
Ти побачив, що немає,
Краще в небі і на землі.

Встало сонце чуже,
Стало небо не те,
Ніжне серденько ромашки,
Розбивалось від болю.
Та вона, розцвіте,
І забуде тебе,
Не роби так, як не хочеш,
Щоб зробили з тобою.

Приспів.