Omut, Хас

Автомагістралі розкидали нас по світу
Не питай що далі, питай ким стануть діти
Заковані у клітках, ілюзія польоту
Та найсвятіші квіти виростають на болоті
Не титани ми
І нема неба
Будуть інші мабуть
Та не ми
Їм більше треба
Та канони розтанули
І от халепа
Тільки тепер ти здатен доперти
Бути відвертим, чи бути стертим
Вперто йди!
Доля підкоряється впертим!
Спрага покидає, там де висота
Там де на дивані експерти
Живем до ста бо покидаєм міста
Та там де сонце заходить, до тепла не звикай
Щоночі тіні зникають
Уникай! Утікай!
Де би ти не була, я надіюсь не прощаюсь
Знаєш де шукати ту хату
Я залишаюсь тут, тут, тут
Де безкрайні поля
Я залишаюсь тут, (залишаюсь) тут, (я залишаюсь) тут
То ж моя земля
Де безкрайні поля
(залишаюсь)
(залишаюсь)
То ж моя земля
Дві голови в птаха — це аномалія
Тризуб то воля, ми тут до останнього
Воїни б'ються за кожного мирного
Бо у серцях їх палає вічний вогонь
Дух підіймається — а ворог падає
І засинає дитина під градами
Рани загояться пізно чи рано
Знову засяє світанок
Я залишаюсь тут, (залишаюсь) тут, (я залишаюсь) тут
Де безкрайні поля
Я залишаюсь тут, (залишаюсь) тут, (я залишаюсь) тут
То ж моя земля
Де безкрайні поля
(залишаюсь)
(залишаюсь)
То ж моя земля