Тоня Матвієнко

Ми знову все на потім
На потім, на потім, потім
І поруч пройшов потяг
А в ньому не ми
Сховати пустоту
Не допоможе нам одяг
А може ми забули
Як то бути людьми
Тож
Цілуй мене і ваби
Падай зі мною в кульбаби
Цілого життя нам мало, було би два віддала би
Цілуй мене і ваби
Падай зі мною в кульбаби
Цілого життя нам мало, було би два віддала би тобі
Тікаєм від буденності кожен в свої берлоги
А почуття провини ми топимо у вині
І де наші відверті, щирі діалоги
Що нагадають нам, як то бути людьми
А я біля себе посаджу тебе
Дивитимимось в небо, поки не впаде
А ти, давай
Цілуй мене і ваби
Падай зі мною в кульбаби
Цілого життя нам мало, було би два віддала би
Цілуй мене і ваби
Падай зі мною в кульбаби
Цілого життя нам мало, було би два віддала би тобі
Тобі