Оля Цибульская

Мої очі зморшками вінчалися.
То до ранку з тобою сміялися.
Ти із губ моїх ніжно випив весь кришталь.
Підвязала поясом талію.
Я тебе розмовами балую.
Відпускала літа до тебе, а ти кохав.
А в руках твоїх моє серце.
Ніжне тіло пташкою бьється.
А в руках твоїх, мій єдиний.
Я тону.
А в руках твоїх мої ночі.
Ти роби зі мною, що хочеш.
Доки чую, як ти шепочешь, не засну.
Ой, що ж ти коїш зі мною?
Ой, що ж ти коїш зі мною?
Я колись підстригла волосся.
Бо мені дурепі здалося.
Що ти іншу, дай-да-дарі-да, полюбив.
Потім довго косу ростила.
І тебе до ранку просила.
Щоб мене нікуди ніколи не відпустив.
А в руках твоїх моє серце.
Ніжне тіло пташкою бьється.
А в руках твоїх, мій єдиний.
Я тону.
А в руках твоїх мої ночі.
Ти роби зі мною, що хочеш.
Доки чую, як ти шепочешь, не засну.
Ой, що ж ти коїш зі мною?
Ой, що ж ти коїш зі мною?
Ледь стою, танцюю, танцюю.
Танцюю, танцюю...
Ой, що ж ти коїш зі мною?
Ой, що ж ти коїш зі мною?
А в руках твоїх моє серце.
Ніжне тіло пташкою бьється.
А в руках твоїх, мій єдиний.
Я тону.
А в руках твоїх мої ночі.
Ти роби зі мною, що хочеш.
Доки чую, як ти шепочешь, не засну.