Марія Бурмака

Той, той, хто зі мною
Зупини, заспокой,
Та шепоче дощ:
"Відпусти його".
Хай, хай, відлітає,
Він летить – ти відпускай.
Та шепоче ніч:
"Залишись із ним..."
Знову повернеться, так несподівано,
Тінню обернеться, ніби опівночі,
Тихо торкнеться він рукою до щоки,
А я знаю це тепло.
Знаю по дотику, я не забула смак,
Згадую досі ще необережно так,
Як тамувала біль, ніби ішла по склу,
Та все... все одно люблю...
Приспів (2)
Наполовину ніч – наполовину день,
Я не казала: "ні", я не шукала десь,
Я тільки деколи слухала як росте трава
Між міський асфальт...
Тане хвилинами, схоже на містику
Білим по білому ніби написане,
Те розуміння снів, що берегло мене,
Тому я кажу одне...