Аркадий Войтюк

Кожен день,проста річ,
подзвони лише, забуваю все,
що живий і здоровий,скажу я їй,
вона зрадіє вже,
Завжди буду для тебе дитиною,
такою милою,
хоча й за двадцять є,
але житя моє,таке доросле й зле,
коли нема тебе,
коли нема тебе
Тисячі кілометрів,
сто високих поверхів,
нас розділяють дні,
сто кордонів і без віз
щоб лише тобі доніс,
те що давно хотів,
те що давно хотів
Мамо,вибач що дорослим став рано,
щоб був біля тебе так мало,
я так, люблю мамо,чуєш мамо
Мамо,мамо
Час лікує серця,мамо вибач нас, що втрачали час,
що знайшов я тоді,і ким зараз є,дякую тобі,
руку стисну в кулак,море перейду,
лише відійду,і на наших полях, квітку віднайду і тобі зірву,і накінець скажу,як тебе люблю
Тисячі кілометрів,
сто високих поверхів,
нас розділяють дні,
сто кордонів і без віз
щоб лише тобі доніс,
те що давно хотів,
те що давно хотів
Мамо,вибач що дорослим став рано,
щоб був біля тебе так мало,
я так, люблю мамо,чуєш мамо