Таисия Повалий

Спокійно і тихо в кімнаті у тебе,
І як барабан б’ється дощ у вікно.
Мовчи, говорити нічого не треба.
Мені все одно вже, мені все одно.
Собі я сказала: як дощ не скінчиться,
Лишуся з тобою один на один.
А цей дощ надовго, і краплі — не птиці,
Вони не повернуться у височінь.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Цей дощ надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Надовго цей дощ.
Здається, немає навколо нікого,
У морі дощу затонув цілий світ.
А нам все одно, ми в долонях у бога,
І цей дощ надовго, на тисячу літ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Цей дощ надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Цей дощ надовго, надовго цей дощ.
Цей дощ надовго, надовго, надовго,
Назавжди цей дощ.