София Ротару

Як стрiла до видноколу
Час у даль летить.
Сипле осiнь вже долу
Барви верховiть...
I сьогоднi, як кались ти,
Дав менi кленове листя,
У руках принiс, як пломiнь
Про далеку осiнь спомин, спомин.
Не згаси вогонь
Холодом долонь!
Спалах листя у волося
Я вплету, щоб все збулося.
Не згаси вогонь
Холодом долонь!
Як осiннi акварелi
Вибелить зима.
Долетить з вiолончелi
Музика сумна.
Хай лютують снiговii,
Та завжди мене зiгрiє
Той жаркий кленовий пломiнь,
Що ти дав менi на спомин, спомин...
А зима спiва недовго
В маревi дорiг.
I вiд листя золотого
Запалає снiг.
Запалає снiг, i весна,
Як любов моя, восхресне.
Принесе травнева повiнь
Лист кленовий, давнiй спомин, спомин.