Виктор Павлик

Стояв спекотний день, але на те я не зважав,
Я був серед людей, серед емоцій і бажань.
Крутилась голова і перехоплювало дух,
Я просто відчував твій кожен подих, кожен рух.
Та хто вона така? – Танцівниця і не більш.
Та, що долю не впізнає у закоханій юрбі.
Мені бракує слів,
Я просто покохав та пізно зрозумів.
Покличу я і прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.
Покличу я – вона прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.
А може буть вона не та, або примарилась мені
Та, наче злива золота, монети падали до ніг.
Мені бракує слів,
Я просто покохав та пізно зрозумів.
Покличу я і прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.
Покличу я – вона прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.
Покличу я і прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.
Покличу я – вона прийде
Та тільки з розуму зведе,
А потім зникне як дим
І тарам-там і нема з ким.