Виктор Павлик

Все минуло рідна, все минуло,
Не жалію я за тим, що було,
Бо коханню меж в житті не має,
Той хто вірно любить, той страждає
А життя так просто не проходить,
Воно б"є мов джерело землі,
З бистрини несе моря всі води,
Прохолодою вкрива тепло душі
Розійшлися дві стежини долі,
Бо любов переросла в неволю,
Залишились туга і надія |2x
І той біль, що в серці я посіяв |
Не побачимо ми більше зранку,
Як зірниці мріють на світанку,
На чужому горі без розплати, |2x
Свого щастя нам не збудувати |