Виктор Павлик

Самотньо сьогодні знов, без тебе звикаю.
Безоднє, моя любов, так що ж я чекаю?
Поранив обманом ти - і це не в останнє.
Та як зупинить навіки ту мить, де ми у коханні?
Хай я грішна і земна! А хто така вона?
Щоб віддавати їй безумство наших мрій?
Проходить поміж нас звичайна перехожа,
Нехай на тебе так не схожа, але мені чужа вона.
У смуток закута я, немов у кайдани,
Зі мною любов моя, що ангелом дана.
Я бачу як плаче ніч, та сльози несправжні.
А є тільки мить і є тільки ми кохання і правда.
Хай я грішна і земна! А хто така вона?
Щоб віддавати їй безумство наших мрій?
Проходить поміж нас звичайна перехожа,
Нехай на тебе так не схожа, але мені чужа вона.
Хай, ти грішна і земна! А хто така вона?
Щоб віддавати їй безумство наших мрій?
Проходить поміж нас звичайна перехожа,
Нехай на тебе так не схожа, але мені чужа вона.